ЗАКАРПАТТЯ

Мукачівський замок

Мукачівський замок – архітектурна перлина Закарпаття, а разом із фортецею у Кам’янці-Подільському – це історична пам’ятка всієї сучасної України. Замок побудовано на горі вулканічного походження заввишки 68 метрів і який займає площу 13 930 м2. Точна дата заснування замку невідома, але вже перші згадки про нього знаходимо в документах ХХ ст. Замок, як і всі ці терени, переживав свої злети та падіння. Його відбудовували, перебудовували, а також передавали з рук у руки. У 1241 році на територію Угорського королівства вторглися монголи. Одним із перших на їх шляху постало Мукачево. Армія хана Батия, що налічувала понад 60 000 воїнів, повністю зруйнувала місто, однак не змогла захопити добре укріплену фортецю. Упродовж 1396-1414 років замком володів подільський князь Федір Коріатович. Новий власник зміцнив замок і перетворив його на свою резиденцію. У XV-XVI століттях замок побував у руках багатьох правителів, які постійно його розбудовували та укріплювали. На той час оборонна система замку містила з 14 веж, а у верхній частині був великий палац.

1633 року Мукачівський замок придбав трансільванський князь Юрій І Ракоці з правом успадкування. Князі династії Ракоці перетворили замок на столицю свого князівства та володіли ним аж до 1711 року. У 1685-1688 роках фортеця пережила одну з найбільших облог, яку здійснили війська Австрійського імператора. Керувала обороною замку вдова князя Ференца І Ракоці – Ілона Зріні. Після захоплення замку австрійці його реконструювали та перетворило на найсильнішу фортецю на сході Австрійської імперії. У 1703-1711 роках замок став символом національно-визвольної війни угорського народу проти австрійського гніту. Очолив війну син Ілони Зріні – Ференц II Ракоці. Після поразки національно-визвольної війни замок поступово втратив своє стратегічне значення. У 1782 році тут було відкрито політичну в’язницю Австрійської монархії, у якій протягом більш ніж 100 років було заґратовано понад 20000 в’язнів. У липні 1847 року замок-в’язницю відвідав видатний угорський поет Шандор Петефі. У період Чехословацької республіки (1919-1938 роки) в замку були розташовані військові частини. А під час Другої світової війни замок окупували угорські війська. Після визволення у 1944 році та приєднання Закарпаття до Радянської України в замку містилось профтехучилище. Зараз замок функціонує як музей та історична пам’ятка.

Легенда про замок: «На світанку князь наказав викопати криницю в замку. Не зважаючи на тяжку і довгу працю, все ніяк не могли дістатися до води. Щодня було чутно один і той же вислів: «Пресвітлий княже, води немає». Повелитель втрачав надію коли-небуть дістатися в криниці до води. Аж якось одного дня до князя прийшов диявол і запропонував угоду: мішок золота в обмін на заповнення криниці водою. Але виявилося, що грошей у скарбниці немає, тож князь не зміг заплатити нечистому. Князь пропонував свою душу, але чорт відмовився, вимагаючи грошей. Один із вірних лицарів порадив підманути диявола. «Княже, мішок золота необов’язково має бути великий: маленький мішечок – це теж мішок». Вкинувши у мішок останні дві золоті монети, його віддали чорту, а той, страшенно обурившись, заявив: «Усе-одно води не питимете!», і з цими словами стрибнув у колодязь. Із того часу з глибин колодязя кожного вечора чути як на дні виє чорт через те, що його ошукали.»

ukUK