Спершу замок був дерев’яним і лише у другій половині ХІІІ століття або ж на початку XIV століття було побудовано муровану оборонну вежу. У XVI столітті, залучивши італійських архітекторів, замок було перетворено на королівську резиденцію в стилі ренесансу. Палац було оздоблено горищами. Сьогодні замок зберігає традицію англійського неготичного стилю. Вціліли з тих часів лишень Замкова каплиця Святої Трійці та замкова вежа-донжон. fr. Donjon – оборонна вежа, «сторожа», побудована як один із перших елементів ще дерев’яного замку орієнтовно в 1243-1244 роках під час загарбання люблінської землі Данилом Галицьким, руським князем, а пізніше – королем Русі. Деякі історики стверджують, що вежу побудував Болеслав V Сором’язливий 1250 року. Орієнтовна висота споруди – 13,5 або 30 метрів. На кожному поверсі розташовані кімнати, а зі сторони старого міста – біфорій. Це єдина пам’ятка романської архітектури в Любліні. Замкова каплиця Святої Трійці ще одна мурована споруда замку часів Казимира Великого. Двоповерхова каплиця укрита готичним ребро-зоряним склепінням, підтримувана однією колоною, яка, водночас із сакральною, виконувала ще й оборонну функцію. Справжнім феноменом каплиці вважають настінні розписи, визначені як візантійсько-русинські, які було створено 1418 року російським живописцем Анджеєм і його учнями. Це яскравий приклад поєднання східної та західної культур. Досить добре збереглися фрески. Цікаво, що на стінах каплиці можна навіть побачити підписи, які, за твердженнями деяких науковців, були зроблені під час підписання Люблінської унії. Однак історично доведено, що акт було підписано в Костелі бернардинів. Також можемо побачити зображення фундатора святині, Владислава Ягайла, образ якого двічі зафіксований на готичних поліхромах. Вершина каплиці оформлена в стилі люблінського ренесансу.
Kaplica Trójcy Świętej – była następną budowlą murowaną Zamku. Powstała w czasach Kazimierza Wielkiego, jako dwukondygnacyjna, przykryta gotyckim sklepieniem żebrowo-gwiaździstym, podpartym pojedynczym filarem. Obok sakralnej pełniła także funkcję obronną. Fenomenem kaplicy są malowidła ścienne, określane jako bizantyjsko- ruskie.
Zostały ukończone w 1418 roku, przez ruskiego malarza Andrejko i jego uczniów. Jest to typowy dla Lubelszczyzny przykład łączenia kultury Wschodu i Zachodu. Freski zachowały się niemal w całości. Na ścianach kaplicy widnieją podpisy, które kiedyś według niektórzy historycy uważali za wydrapane podczas podpisywania Unii lubelskiej, jednak w obecnych czasach, na podstawie źródeł jednoznacznie stwierdzono, że akt został podpisany w kościele Bernardynów.
Fundator Władysław Jagiełło został dwukrotnie umieszczony na gotycki polichromiach. Szczyt kaplicy zdobiony jest w stylu renesansu lubelskiego.