ЛЮБЛІНЩИНА

Замок у Казімежі Дольному

Як стверджує Ян Длугош, замок у Казімежі Дольному було зведено в 40-х роках XIV століття за сприяння Казимира Великого. Він розташований на пагорбі поряд самотньої вежі, яку побудовано ще за часів Владислава Локетка. В єдності вони становили комплекс оборонних споруд від татарських навал, однак у них було розміщено і річковий маяк, і місця митного нагляду та навіть перевірка руху кораблів Віслою. У XV столітті замок зазнав свого розквіту та розбудови, а на початку XVI століття король Олександр Ягелончик перетворив Казімеж на адміністративну одиницю, яку пізніше було передано заможним родинам і родам Речі Посполитої. У 1509-1644 роках функцію старости виконував рід Фірлеїв. Представники цього роду, зокрема Микола Фірлей – великий коронний гетьман і каштелян Кракова у 30-х роках XVI століття, організував перебудову замку відповідно до тодішньої моди – у стилі італійського ренесансу. Керівниками проєкту були найбільш знані архітектори Польщі того часу: Санті Гуччі та Петро Лікіель.

Під час Шведського потопу 1655 року замок було окуповано та спалено, а в 1657 році він ще й зазнав руйнування трансільванськими військами князя Єжи Ракочі. Під час реконструкції з західної сторони відбудову було завершено, а зовнішні сходи поставлено на кут внутрішнього двору.
Під час правління Августа ІІ Сильного було заплановано відновлення замку в палацовому стилі, однак ці плани залишились нереалізованими у зв’язку з громадянською війною зі Станіславом Лещинським. 1806 року влада Австрії з міркувань безпеки підірвала частину стін замку із мансардою. На зламі 50-60-хх років минулого століття на теренах замку проведено археологічні дослідження, а пізніше відкрито їх для туристів

«…пройшли повз парафіяльну церкву і піднялися на вежу, до руїн замку. (…) Зупинились на вершині пагорба. Зубчастий замок яснів так, ніби весь був тлінним. Унизу чорніло місто».

Марія Кунцевич
ukUK