У 1752 році, після пожежі, собор було відновлено в стилі бароко. Інтер’єр святині в 1757 році було прикрашено фресками пензля придворного митця Августа ІІІ Саса, Юзефа Мейєра. 1773 року єзуїтський монастир було розформовано, а після створення Національної освітньої комісії, монастир утратив будівлі, адже їх було передано священникам-тринітаріям, які не мали достатньо коштів на утримання собору, що призвело до його занепаду. У 1805 році було створено Люблінську єпархію, резиденцією якої було обрано давній єзуїтський собор. 1815 року розпочато реконструкцію громістського єзуїтського коледжу. Будівлі на вулиці Єзуїтській, що поєднані з монастирською брамою, було перетворено на місцеву школу. Відомо, що сюди ходив непересічний і талановитий письменник періоду переходу від романтизму до позитивізму Юзеф Ігнацій Крашевський. 1821 року Антоніо Корацці здійснив оновлення фасаду в класицистичному стилі. Через знищення та занепад під час Другої світової війни, коледж втратив свою освітню функцію і стояв пусткою впродовж багатьох років. На сьогоднішній день його використовують як Державний архів. Реставраційні роботи собору було розпочато під патронатом тодішнього Єпископа люблінського Стефана Вишинського. На фасаді святині розміщено сграфіто – Soli Deo (Єдиному Богу). Інтер’єр оздоблено фресками, створеними здебільшого Мейєром. У пресбітерії розміщено вівтар XVII століття, виконаний із чорної ліванської груші. Зберігаючи оригінальний колір чорного дерева, на ньому золотом вирізьблено святих. Також можемо побачити два полотна Францішка Лекшицького періоду бароко: «Остання вечеря» і «Свято Ірода». У бокових каплицях, окрім фресок, знаходяться статуї святих, зокрема Ігнатія Лойоли, і картини. Важливим елементом релігійного культу вважаємо образ Скорботної Богородиці. 3 липня 1949 року ця ікона кровоточила. Криваві сльози було зібрано і розміщено в одному з оздоблень корони Діви Марії. У каплиці Святого таїнства знаходиться розп’яття, яке спершу перебувало в Костелі святого Архангела Михаїла. В акустичній ризниці та у сусідній скарбниці представлено цінні зібрання літургійних предметів. Обидва приміщення оздоблені ілюзіоністичними фресками Мейєра, які відображають перемогу віри над єресю та вершника апокаліпсису. Стоячи в кутку ризниці, можна почути шепіт будь-якої особи, яка перебуває в іншому кутку приміщення. Існує гіпотеза, що таким чином люблінський єпископ хотів підслуховувати розмови гостей, запрошених до акустичної зали. Відвідувачі собору мають можливість спуститися до склепу, де захоронено люблінських єпископів. Тут можна побачити одяг, надгробні портрети, предмети тощо. Вхід до склепу розташовано всередині собору.